Людей мистецтва завжди
турбувала проблема синтезу музики і кольору. Є таке поняття, як синопсія – це
асоціація між зоровими і слуховими враженнями. Зв’язок між звуком і кольором
був відомий ще стародавнім народом Китаю, Індії. При співставленні мажору і
мінору звичайно виникає відчуття світлотіні: мажор – «світлий лад», мінор –
«темний лад».
Існує ще
таке поняття – як кольоровий слух. Це загальна назва зорово-слухових асоціацій.
Посередньою ланкою у винекненні кольорово-музичних асоціацій є
емоційно-смислова оцінка темберів і тональностей. При цьому окремі тони і
тональності музичних творів асоціюються з певними кольорами. Кольоровий слух
залежить від індивідуально-психологічних особливостей музичного сприймання та
музичного виховання.
Музика –
це передусім мова відчуттів. Знайомлячи дитину з творами яскравого емоційного
забарвлення, її спонукають до співпереживання, роздуму про почуте, але діти
завжди чекають розповіді про зміст музики. Тому слід використовувати кольорові
наочні посібники.
Такі
посібники створюють у малюків необхідні зорові уявлення для кращого засвоєння
навчального матеріалу.
Наочність
не лише полегшує пізнавальну діяльність вихованців, а й організовує їх
сприйняття, активізує процесс запам’товування.
Кольоровіатрибути використовуються в різних видах музичної діяльності.
Необхідно порівнювати звуки в музиці з кольорами, а
мелодію – з лініями в малюнках.
Кольори
допомагають і під час вивчення музичної грамоти:
Синій
– До,
Ре – зелений,
Мі –
салатовий, не темний.
Фа – це
сонця жовтий зайчик.
Соль –
оранжевий, гарячий,
Ля –
такий, як мак, червоний,
Сі –
рожевим цвітом повний,
У
музичній гамі звуки
Як
барвисті мильні кульки.
Використання кольорів у музичному вихованні стимулює творчий потенціал
особистості. Музично-кольорову творчість дитини слід розуміти не як мету, а як
засіб всебічного розвитку. Це дасть позитивні наслідки, які мають важливе
значення для індивідуального розвитку дітей.
Немає коментарів:
Дописати коментар